Права і свободи громадян згідно Загальної декларації прав людини
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Положення про права людини, що містяться у статтях Статуту ООН (1945), стали основою становлення нового інституту права — міжнародного захисту прав людини і основних свобод. 10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН затвердила Загальну декларацію прав людини.
З 1948 року 10 грудня відзначається в усьому світі як День прав людини.
Основним законом кожної держави є конституція. У 1996 році Верховна Рада України прийняла основний закон України — Конституцію, яка стала реальною і дієвою основою розбудови незалежної демократичної держави, як повноправної учасниці світового співтовариства.
Більшість прав і свобод, закріплених у Загальній декларації прав людини, знайшло своє відображення в Конституції України.
У відповідності із ст. 23 Загальної декларації прав людини вільне обрання праці або вільне погодження на неї проголошене у ч. 1 ст. 43 Конституції України. Гарантуючи це право, держава, як зазначається у ч. 2 ст. 43 Конституції, створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на працю, згідно з положеннями ст. 43, включає право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Окрім того, стаття 43 Основного Закону забороняє використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах.
Також Конституція України закріплює право громадянина на відпочинок, що проголошено у ст. 24 Загальної декларації прав людини та витікає з вимог ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпочинку, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час (ст. 45 Конституція України).
До Територіальної державної інспекції з питань праці у Полтавській області звертаються громадяни за роз’ясненням законодавства про працю, зокрема по питанню порядку звільнення з ініціативи працівника (статті 38 КЗпП України).
Відповідно до ст. 38 КЗпП України працiвник має право розiрвати трудовий договiр, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижнi. У разi, коли заява працiвника про звiльнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливiстю продовжувати роботу (переїзд на нове мiсце проживання; переведення чоловiка або дружини на роботу в iншу мiсцевiсть; вступ до навчального закладу; неможливiсть проживання у данiй мiсцевостi, пiдтверджена медичним висновком; вагiтнiсть; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирiчного вiку або дитиною-iнвалiдом; догляд за хворим членом сiм’ї вiдповiдно до медичного висновку або iнвалiдом I групи; вихiд на пенсiю; прийняття на роботу за конкурсом, а також з iнших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розiрвати трудовий договiр у строк, про який просить працiвник.
Якщо працiвник пiсля закiнчення строку попередження про звiльнення не залишив роботи i не вимагає розiрвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправi звiльнити його за поданою ранiше заявою, крiм випадкiв, коли на його мiсце запрошено iншого працiвника, якому вiдповiдно до законодавства не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового договору.
Працiвник має право у визначений ним строк розiрвати трудовий договiр за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Начальник відділу – державний інспектор праці
ТДІзПП у Полтавській області
Муха Вікторія
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
